«Українській антипіратській асоціації» присвячується.

         Хто з Вас щиро може зізнатись, що має неліцензійне опрограмування на свому комп’ютері? Як на рахунок Віндовсу? Авжеж, ви його придбали разом з компом, а що тоді з  Офісом, Фотошопом і музикою, яка зараз грає у Вінампі? Поки сомалійські пірати мандрують водами Індійського океану у пошуках нових жертв - кораблів, по всьому світу розгорнулась мережа інших піратів, які полюють за інформацією.

Інформація, на відміну від матеріальних цінностей, множиться при її копіюванні майже без жодних витрат. Саме цим користуються виробники кіно, музики та опрограмування – тиражуючи інформацію за мізерні кошти, заробляючи на цьому мільйони. Проте коли простий обиватель зробить копію їхнього продукту, це вже називають крадіжкою і порушенням прав інтелектуальної власності. З приходом Інтернету, інформація стала загальнодоступною, тому завантаження книжок, фільмів, програм чи музики стало натуральним процесом.

Сьогодні інформаційне піратство є як ніколи зручним і доступним. Вже давно в Інтернеті існують пірингові мережі (peer2peer), проте тільки 4 квітня 2001 року обмін файлами став майже досконалим. Саме тоді, американець Брем Коен створив перший торрент клієнт – BitTorrent, який дозволив обмін даними між різними користувачами, навіть якщо окремий файл не був повністю завантажений.

Після революційного винаходу Коена, в мережі почали з’являтися чисельні торрент трекери – з їх допомогою, користувачі по всьому світу могли швидко і надійно обмінюватися інформацією. Проте такі епохальні зміни не припали до душі гігантським кінокомпаніям та мейджорам звукозапису. За даними сайту Української анти піратської асоціації у 2007 кіноіндустрія втратила близько 6 мільярдів доларів США. Саме тому такі «асоціації», які захищають права мультиміліардерів розпочали полювання на відьом.  Так у квітні 2009-го, чотирьох засновників одного з найбільших торрент трекерів The Pirate Bay було засуджено до року ув’язнення, та штрафу у 4 мілліона доларів.

Такі дії шведської влади викликали лавину протестів у Стокгольмі та Гьотебургу організовані «піратською партією Швеції», також підтриману багатьма користувачами Інтернету по всьому світі. «Піратська партія» виступає проти існуючих законів про інтелектуальну власність та копірайту, і на виборах у Європарламент (4 – 7 липня 2009) отримала 7% голосів виборців у Швеції.

Після таких подій, мейджори та їхні «асоціації» повинні розуміти, що вони не можуть отримати платню за кожну копію фільму чи пісні, а також що приватність користувача в Інтернеті – священна. Великі кінокомпанії скаржаться на те, що люди не ходять до кінотеатрів, оскільки дивляться «екранки». Проте це не правда, ті що качають фільми з нету, так само ходять у кіно. Навіщо комусь дивитися неякісні зйомки і псувати собі весь перегляд, замість того, щоб піти у кінотеатр і насолодитися фільмом показаним на широкому екрані. Проте компанії хочуть отримати максимальний зиск і вижати останню копійчину з користувача, а це людям не дуже подобається.

Дещо інша ситуація панує в музичній індустрії. Середньостатистичний музичний диск коштує 15 доларів (в нас - 30 грн.), левова частка з цих коштів йде компанії – Мейджору яка паразитує на музикантах. Такий «розклад» не подобається ані виконавцям, ані слухачам, саме тому, останнім часом групи все частіше намагаються донести свої твори шанувальникам напряму, в обхід усіляких посередників. Так, 10 жовтня 2007 року , британський рок-гурт Radiohead виставив свій сьомий альбом «In Rainbows» для скачування в Інтернеті, причому слухачі платили за нього довільну суму. За словами Тома Йорка, заробіток від «In Rainbows» перевищив, дохід від завантаження усіх попередніх альбомів. На пост – радянському просторі, подібну «операцію» провела Земфіра, випустивши альбом «Спасибо» в обхід усіх звукозаписуючих компаній.